Posted on July, 15 2016

 Після 2020 року Кіотський протокол замінить Паризька кліматична угода. ЇЇ остаточно узгодили на конференції сторін у Парижі у листопаді 2015 року. Президент України підписав угоду у квітні 2016-го, і ратифікували її 14 липня. Проте, вона набуде чинності через місяць після ратифікації її не менше ніж 55 країнами - членами конвенції, які разом викидають більше 55 відсотків парникових газів. Наразі підписантами є 19 країн, відповідальних за 0,18% викидів у світі.

На нашу думку, Паризька угода неідеальна, але однозначно є визначальним етапом на шляху до подолання наслідків зміни клімату. Угоду погодила найбільша кількість сторін для одного договору в історії - 175 країн, і зрозуміло, що при такому рівні спільних зусиль Україна не може лишитися осторонь світових політичних процесів. На відміну від попереднього Кіотського договору, текст угоди по-перше, не передбачає санкцій у разі недосягнення підписантами задекларованих цілей, і по-друге - цілі зі зниження викидів кожна країна визначає для себе самостійно.

На жаль, поки що цілі України - не перевищити впродовж наступних 15 років рівень викидів парникових газів на рівні 60% від 1990 року. Але вже зараз Україна викидає лише близько 40% газів від 1990 року. Тобто, якщо взяти теперішній рівень викидів за 100%, український план означатиме плюс 43% до цієї позначки.

Головна ціль нової угоди – утримати підвищення середньої температури в світі в межах 2 градусів по Цельсію і спробувати скоротити його до 1,5°С.

Поки що, запропоновані державами плани щодо скорочень викидів у сукупності здатні втримати глобальне потепління у кращому разі в межах 3°С.  Підвищення температури хоча б на два градуси матиме серйозні наслідки для сотень мільйонів людей, безлічі видів та екосистем. 

Цікавий факт - різниця між середньою температурою сьогодні і за часів останнього льодовикового періоду теж становить всього кілька градусів.

Наступний кроком має бути перегляд національних цілей зі скорочення викидів на більш амбітні. Для України це цілком можливо, особливо зважаючи на пріорітетність енергонезалежності для нашої країни.

Тож продумана секторальна політика, націлена на енергоефективність та розвиток альтернативної енергетики, що також не шкодять кліматичним та іншим функціям природних екосистем, є запорукою не тільки успішного розвитку України, але й ефективної протидії зміні клімату на світовому рівні.

 Наталя Гозак, WWF в Україні
ngozak@wwfdcp.org