Posted on April, 16 2015

10-14 березня українські екперти програми “ENPI East FLEG II”, екологи та представники мисливського сектору Державного агентства лісових ресурсів України відвідали мисливські господарства в країнах Євросоюзу - Польщі, Словаччині та Угорщині. В ході навчальної поїздки фахівці ознайомилися з досвідом закордонних колег та дізналися, як у цих країнах мисливці не тільки займаються полюванням, а й певним чином сприяють охороні природи та сталому використанню її ресурсів.

^{Позиція WWF щодо трофейного полювання: 
«WWF не сприяє і не підтримує відстрілу диких тварин в цілому і виступає проти полювання, яке загрожує сталому існуванню видів або їх середовищ мешкання. В той же час, WWF визнає, що громади використовують ресурси дикої природи, і це використання включає полювання і риболовлю.
Як провідна природоохоронна організація, WWF працює у напрямку вирішення проблем незаконного або нещадного експлуатування дикої природи. В рамках цієї позиції WWF сприймає або підтримує полювання в дуже обмеженій кількості випадків, а саме там, де це важливо для місцевих громад й де існує висока культура полювання, існує правове й ефективне регулювання і де продемонстровано наявність екологічних та суспільних вигод».​}

Світова практика вказує на те, як би парадоксально це не виглядало, що представники мисливства здавна є одними із палких прихильників заповідання якомога більшого числа природозаповідних територій. «Цивілізовані» мисливці розуміють, що старовікові лісові й багаті лугові біогеоценози слугують середовищем мешкання великого числа представників як мисливської, так і рідкісної фауни.

Відпрацьована століттями культура ведення мисливського і лісового господарства в країнах Євросоюзу дозволяє ефективно охороняти ліси та лісові ресурси. В цих країнах поважається право власності на землю та існує оплата за використання тих чи інших ресурсів, всі господарські процеси чітко окреслені та прозорі.

В цій системі мисливські товариства чи підприємства сприяють не тільки збільшенню поголів’я мисливської фауни, а й захисту довкілля та збільшенню біорізноманіття як невід’ємної складової покращення середовищ мешкання певних видів диких тварин. Вони також самі є безапеляційними борцями із браконьєрством, а не мають негативне реноме «винищувачів природи», як у нашій країні.
 

Як же наші сусіди змогли цього досягти?

Опишемо коротко тенденції та механізми, які діють у лісовому секторі зазначених країн.
Природоохоронне законодавство у Євросоюзі чіткіше та логічно продумане, до того ж ефективніше виконується, ніж у нас. Державні правоохоронні й судові органи виконують свої функції, надаючи «правильні» сигнали суспільству, тобто – працює правозастосування.

Щоб займатися мисливством у цих країнах, людина, зазвичай, має вступити в добровільну спілку мисливців, де вона платить щорічні внески, що використовуються, в тому числі, й на природоохоронну діяльність. Щоб здійснювати мисливське господарювання на тих чи інших територіях, які належать державі чи навіть приватним особам, мисливські товариства чи підприємства сплачують ренту. Такий механізм «примушує» мисливські господарства вкладати кошти у проекти зі збільшення кількості мисливської фауни.

Окрема плата за можливість відстрілу трофейного звіра дає можливість й економічно розвивати мисливські підприємства чи інфраструктуру мисливських колективів. У більшості сусідніх країн він же є й селекційним, адже поряд із мисливцем знаходиться фахівець (єгерь), який через бінокль оглядає звіра та надає дозвіл на відстріл або його забороняє, якщо звір занадто молодий, або це самка, яка ще надаватиме потомство, або це взагалі вид на який полювання заборонено.
 

Висока  культура полювання

На окрему увагу заслуговує й формування культури полювання, яке розпочинається із отримання посвідчення мисливця. Почнем із того, що мисливцем може стати будь хто з охочих, але для цього йому доведеться присвятити кілька тижнів свого часу для навчання на спеціальних курсах, відпрацювати волонтером щонайменше рік в мисливському колективі та отримати позитивне схвалення від колег на загальних зборах товариства.

У випадку полювання, мисливець повинен не тільки мати при собі всі документи, а й обов’язково відмітити у спеціальній книзі інформацію про те, куди саме він іде, на кого буде полювати, а по закінченню – поставити відмітку про час закінчення полювання та його результати. Це дає можливість іншим мисливцям (чи працівникам правоохоронних органів, інспекції, лісового господарства) бачити, чи іще хтось полює на території, яку вони збираються відвідати, та, відповідно, не потрапити в небезпеку; зрозуміти, що на їхній території полює не браконьєр; вести облік добутих тварин тощо.

У самому мисливському колективі панує певна атмосфера дружності, взаємодопомоги, доброзичливості, поваги, а саме головне - довіри. Тому почуття приналежності до такого товариства породжує бажання виконувати створені товариством правила не тільки полювання, а й загальної культури поведінки, дотримання кодексу певних чеснот. До правил діяльності в мисливських товариствах, крім грошових внесків, відноситься й зобов’язання мисливців відпрацювати певний термін у якості волонтерів, під час якого вони встановлюють годівниці для тварин у лісництвах, розносять корм, охороняють (патрулюють) територію від браконьєрів і таке інше.
 

Мисливці можуть бути суспільно корисними

Всі ці процеси призвели до того, що дикі тварини досить добре почувають себе на лісових територіях і навіть розмножилися настільки, що наносять збитки сільському господарству, місцевим громадам. У такому випадку спрацьовує іще один незвичайний для нашої країни момент – власники сільськогосподарських земель, що постраждали від диких тварин, отримують від держави компенсації за надані збитки. Крім того, мисливці не тільки мають право, а й зобов’язані контролювати чисельність мисливської фауни, адже «природні мисливці» на них - хижаки - у більшості випадків відсутні. Тобто, мисливці, по замовленню місцевих громад (через можливість впливу на видачу квот на відстріл певних видів тварин для товариств, які межують із їхніми територіями) і держави, стримують кількість диких тварин у деяких межах, оптимальних і для природи, і для людей.

В результаті такої взаємовигідної діяльності, що побудована на принципах взаєморозуміння, сталого розвитку, виконання законодавства всіма зацікавленими сторонами, виграють і природа, і людина. В нашій країні, нажаль, мисливське господарство, як цивілізований напрям діяльності, поки що тільки починає відроджуватись та розвиватися, наштовхуючись на перепони у вигляді лобіювання інтересів багатих людей, недосконалого законодавства, слабкого дотримання законодавчих норм, браконьєрства та недостатнього розуміння того, що ми маємо дбати про гармонійне співіснування людини з природою, а не керуватися тільки миттєвими бажаннями.

За більш детальною інформацією звертайтеся до Дмитра Карабчука, екперта з питань лісового господарства, співкоординатора програми ФЛЕГ ІІ від WWF в Україні.


<sup>Як проходила навчальна поїздка?
У Польщі делегація відвідала надлісництво «Томашів», ознайомилась із практикою оцінки мисливських трофеїв, зустрілась із членами первинного колективу кола ловецького «Гермес». У Лежайському надлісництві Польщі фахівці відвідали ферму з розведення глушця, а також приватне мисливське господарство «Артгуберт». Відбулась зустріч із фахівцями регіональної дирекції лісів «Кросно», які спеціалізуються на організації ведення мисливського господарства в гірській місцевості Польщі.

Спеціалісти державного лісогосподарського підприємства «Собранце», що у Словаччині, ознайомили українську делегацію з організацією ведення мисливського господарства і вольєрним полюванням в урочищі «Карна».

В Угорщині проведено зустріч із членами Тужерського мисливського колективу (комори) ім. Кошута та відвідано угіддя приватного мисливського господарства «Жатмар-Берегі».

Результати стажування
Результати стажування представлено для більш ширшого обговорення для працівників мисливського сектору Державного агенства лісових ресурсів України, опубліковано у вигляді статей у фахових засобах масової інформації та у вигляді звіту робочої групи. Отриманий досвід планується використати під час засідання круглого столу із питань вичення досвіду ведення мисливського господарства у м.Львові та під час виконання дослідження з поліпшення національної моделі мисливства та розробки законодавчих актів для реформування мисливської галузі України.</sup>

Про програму FLEG II (ENPI East)
Програма ФЛЕГ II (ЄІСП Схід) «Правозастосування й управління в лісовому секторі країн східного регіону дії Європейського інструменту сусідства та партнерства-2» покликана забезпечити підтримку в зміцненні систем управління в лісовому секторі країн-учасниць. На регіональному рівні Програма спрямована на поступ у реалізації міністерської декларації 2005 року. На рівні країн Програма здійснює аналіз або перегляд лісової політики, правової бази й адмінстративної структури лісового сектору; сприяє підвищенню рівня знань і зміцненню підтримки сталому управлінню лісами й удосконаленню систем управління в лісовому секторі, зокрема з урахуванням впливу відповідних вимог законодавства ЄС. На суб-національному (місцевому) рівні Програма приділяє багато уваги розробці, тестуванню й оцінці пілотних проектів сталого лісокористування з метою тиражування та обміну успішним досвідом. Країни-учасниці: Азербайджан, Вірменія, Білорусь, Грузія, Молдова, Росія й Україна. 

Програма фінансується Європейським Союзом і впроваджується Світовим банком у партнерстві з WWF та МСОП.