Аналіз лісового законодавства України та практик управління лісовим сектором відносно збереження біорізноманіття

Опубліковано 27 March 2015

Чи відповідає законодавство України сучасним європейським вимогам і соціально-економічним реаліям читайте у новій книзі

Основи чинного природоохоронного законодавства успадковані Україною від колишнього СРСР, який охоплював великі непорушені природні території Сибіру та Центральної Азії. Україна ж за характером і ступенем трансформації природного середовища є ближчою до країн Європи, ніж до цих регіонів.

Незважаючи на те, що чинне законодавство України (ст. 9 Конституції України) передбачає пріоритет міжнародних конвенцій і угод, ратифікованих Україною, і, відповідно, імплементацію зобов’язань, що з них витікають, Україна істотно відстала від країн Західної Європи в процесі формування й впровадження системних підходів до активного збереження природного середовища.

Численні закони, законодавчі акти й підзаконні документи ще неузгоджені з ратифікованими конвенціями та угодами щодо трактування понять і категорій, визначення ключових положень і вимог до практичного втілення. До того ж на органи управління покладаються одночасно господарські й природоохоронні функції, що створює конфлікт інтересів (як, зокрема, у лісовій галузі). Практично в жодному природоохоронному законодавчому акті не відображені принципи оселищної концепції збереження біотичної та ландшафтної різноманітності, які випливають з Бернської конвенції, закріплені законодавством Євросоюзу й покладені в основу формування мереж Natura-2000, Emerald Network (Смарагдової мережі), визначення територій для надання їм статусу природоохоронних, а також є основою формування екомережі Європи. Питання моніторингу біорізноманіття та менеджменту природоохоронних територій практично не відображені в чинній нормативно-законодавчій базі. Особливо це стосується об’єктів природно-заповідного фонду рангу заказників, пам’яток природи, заповідних урочищ тощо, які знаходяться у віданні різних землекористувачів і землевласників, і на яких взагалі практично не проводяться моніторинг біорізноманіття та не впроваджено екологічний менеджмент.

Увесь комплекс законодавчих актів України, які стосуються правового забезпечення охорони біорізноманіття, містить низку концептуальних, організаційних, понятійних і термінологічних невідповідностей. Тому слід уніфікувати понятійний і термінологічний апарати чинного природоохоронного законодавства України та впровадити низку змін, доповнень і нових правових положень, відповідно до аналогічного чинного законодавства Євросоюзу. Крім практичних пропозицій щодо змін і поправок, автори розглядають апроксимацію принципів оселищної концепції збереження біорізноманіття до українського законодавства та способи застосування платежів за екосистемні послуги в Україні.

Книга підготована WWF в Україні як узагальнення результатів кількох проектів, підтриманих Програмою ENPI FLEG II “Аналіз природоохоронного законодавства в лісовому секторі України та розробка пропозицій щодо його вдосконалення” (2012-2017), Товариством інвестицій та розвитку DEG “Підтримка відповідального управління лісовим господарством для сталого розвитку в Українських Карпатах” (2012-2015) та компанією IKEA “Підтримка відповідального управління лісовими ресурсами у Дунайсько-Карпатському екорегіоні” (2011-2017).

Завантажити

Нормативно- правове забезпечення збереження біорізноманіття в лісовому секторі ...

PDF

2.58 MB

Проект "Правозастосування й управління в лісовому секторі" (ENPI East FLEG II) Проект "Підтримка відповідального управління лісами заради сталого розвитку"

Аналіз лісового законодавства України та практик управління лісовим сектором відносно збереження біорізноманіття

Поділіться цим!