ОЦЗЛ (HCVF) | WWF

Поняття про особливо цінні для збереження ліси (ОЦЗЛ)

Будь-який ліс має певну екологічну та соціальну цінність. Така цінність може полягати в наявності рідкісних видів, угруповань та біотопів, місць рекреації, або природних ресурсів, які використовуються місцевим населенням тощо. Там, де визнано, що така цінність має особливе значення або є критично важливою, ліс можна визнати особливо цінним для збереження (ОЦЗЛ).

Базовою ідеєю концепції ОЦЗЛ є виявлення особливої цінності для збереження (ОЦЗ): це така цінність, що є особливо важливою і потребує охорони та сталого використання. Особливо цінними для збереження є ліси, де виявлено такі цінності, або, більш точно, лісова територія, що потребує відповідного господарювання з метою підтримання або посилення виявлених особливих цінностей. Тому виявлення таких територій є найважливішим першим кроком у розробці для них відповідного режиму господарювання.

Концепцію «особливо цінних для збереження лісів» (ОЦЗЛ) розроблено Лісовою Наглядовою Радою (ЛНР – FSC, Forest Stewardship Counsil) для використання в сертифікації ведення лісового господарства і вперше опубліковано у 1999 році. Відповідно до базового принципу 9 ЛНР, працівники лісового господарства повинні зберігати або посилювати відповідні ознаки чи властивості таких лісів, а також регулярно провадити моніторинг їхнього стану. Особливо цінними для збереження є ліси, в яких критично важливе значення мають одна або кілька таких ознак чи властивостей (Табл. 1.1):

Таблиця 1.1. Характеристика категорій особливо цінних для збереження лісів.
 
    © Andreas Beckmann, 2006
Всі ліси планети важливі, але деякі деякі становлять надзвичайну цінність.
© Andreas Beckmann, 2006

 rel= © HCVF

Прикладами особливо цінних для збереження лісів є:
  • ліс, що захищає водне джерело, що є єдиним у постачанні питної води для певної громади;
  • невелика лісова територія, у межах якої наявна певна рідкісна екосистема або (та) група рідкісних видів;
  • ліс, в якому розташована важлива археологічна пам’ятка;
  • ділянка лісу (виділ, квартал, урочище), якщо вона є природним осередком видів, існування яких під загрозою;
  • праліс, або ліс, якому властиві ознаки пралісу
  • тощо.

Не обов’язково, щоб ОЦЗЛ відповідав адміністративним чи лісогосподарським межам, він може складатися із одиниць ландшафту (урочище, лісова дача, водозбір тощо), частин його, або одного чи декількох виділів або кварталів.

Особлива цінність лісів може зростати або ж зменшуватися з часом відповідно до змін землекористування, господарчої діяльності тощо. Для того, щоб визначити, чи становлять ліси особливу цінність, яка має зберігатися (ОЦЗ), необхідно провадити відповідний моніторинг. Перевірка відповідності лісової ділянки критеріям ОЦЗЛ здійснюється раз на 5 років та після проведення будь-яких господарчих заходів на цих ділянках.

Вимоги ЛНР щодо ОЦЗЛ

Згідно з Принципом 9 Принципів і Критеріїв ЛНР (FSC), від працівників лісового господарства вимагається:
  • виявляти особливі цінності для збереження (ОЦЗ), що трапляються  в лісах в межах окремих одиниць господарювання;
  • господарювати в них з метою збереження або підвищення встановлених цінностей;
  • відстежувати стан встановлених цінностей та результати господарювання. 

При сертифікації за схемою ЛНР (FSC) встановлено чотири вимоги (критерії) до Принципу 9 «Збереження особливо цінних лісів», які охоплюють ідентифікацію, консультації, планування ведення господарства та моніторинг ОЦЗЛ  (Табл. 1.2).

Таблиця 1.2. Принцип 9 ЛНР (FSC).

 rel= © HCVF

Слід особливо наголосити, що визнання лісу (або його частини) ОЦЗЛ зовсім не означає автоматичного припинення господарських заходів, навіть таких, як рубки головного користування. Проте, це означає, що господарська діяльність має плануватися і виконуватися таким чином, щоб гарантувати збереження або примноження цих цінностей.

Принципи та критерії ЛНР, документ 1.2., переглянуто у лютому 2000 року. Доступний на сайті www.fsc.org

(Джерело: Особливо цінні для збереження ліси: визначення та господарювання. (Практичний посібник для України))